Спільна сумісна власність: основні аспекти для співвласників
Міністерство юстиції України пояснює, що таке спільна сумісна власність, які її особливості та як співвласники можуть розпоряджатися майном. Це питання є актуальним для подружжя, членів сімей та інших осіб, які мають спільне майно.
Для замовлення консультації юристів ЛексЮкрейн напишіть нам в Телеграм.
Що таке спільна сумісна власність?
Спільна сумісна власність — це спільне майно двох або більше осіб, у якому не визначені частки кожного співвласника. Це означає, що всі співвласники мають рівні права на використання та розпорядження таким майном.
Суб’єктами цього виду власності можуть бути:
- фізичні особи,
- юридичні особи,
- держава та територіальні громади (якщо це передбачено законодавством).
Відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), спільною сумісною власністю вважається:
- Майно, набуте подружжям у період шлюбу, за винятком випадків, коли інше визначено договором або законодавством. Наприклад, відповідно до статті 64 Сімейного кодексу України, чоловік і дружина можуть укладати будь-які договори щодо майна, яке належить їм особисто або є спільним. Також майно, отримане за договором дарування, у спадок або придбане за особисті кошти одного з подружжя, не є спільною сумісною власністю.
- Майно, придбане членами сім’ї за спільні кошти та в результаті спільної праці, якщо інше не передбачено письмовим договором. Відповідно до Сімейного кодексу України, сім’єю вважаються особи, які проживають разом, ведуть спільний побут і мають взаємні права та обов’язки. Навіть якщо чоловік і дружина тимчасово мешкають окремо через роботу, навчання або інші обставини, вони все одно вважаються сім’єю. Дитина також належить до сім’ї своїх батьків, навіть якщо проживає окремо.
Окрім цього, спільна сумісна власність може виникати відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Права та обов’язки співвласників
Володіння та користування спільною сумісною власністю здійснюється за взаємною згодою всіх співвласників, якщо інше не визначено законодавством або домовленістю між ними.
Розпорядження майном відбувається за спільною згодою всіх співвласників, за винятком випадків, передбачених законом. Якщо один із співвласників укладає договір щодо спільного майна, вважається, що це відбувається зі згоди всіх співвласників, якщо інше не передбачено законом.
Згода співвласників на розпорядження майном, що підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, має бути оформлена письмово та засвідчена нотаріусом.
Співвласники можуть уповноважити одного з них на вчинення дій щодо спільного майна. Згідно зі статтею 237 ЦКУ, представництво — це правовідносини, в яких одна особа (представник) діє від імені іншої особи (довірителя). Таке представництво може виникати на підставі договору, закону, статутного документа юридичної особи або інших передбачених законодавством підстав.
Представник має право здійснювати лише ті правочини, які дозволені довірителем. Він не може укладати угоди у своїх інтересах або на користь іншої особи, яку також представляє, за винятком випадків, передбачених законом (наприклад, комерційне представництво, що регулюється статтею 238 ЦКУ).
Види представництва
Цивільний кодекс України передбачає такі форми представництва:
- За законом — виникає автоматично у випадках, визначених законодавством.
- За довіреністю — коли особа надає іншій особі право діяти від свого імені (статті 242-244 ЦКУ).
- Комерційне представництво — представник діє від імені підприємства чи організації на підставі договору.
Довіреність повинна бути оформлена відповідно до форми, в якій має здійснюватися відповідний правочин (стаття 245 ЦКУ).
Визнання правочину недійсним
Якщо один із співвласників уклав правочин щодо розпорядження спільним майном без належних повноважень, інші співвласники можуть оскаржити його в суді. Відповідно до статті 369 ЦКУ, суд може визнати такий правочин недійсним за позовом співвласника, якщо буде доведено, що правочин було укладено без його згоди.
Спільна сумісна власність — це форма володіння майном, яка передбачає рівні права всіх співвласників. Розпорядження таким майном можливе лише за взаємною згодою, за винятком випадків, передбачених законом. Співвласники можуть передавати один одному права на розпорядження майном, але такі повноваження мають бути підтверджені відповідними документами.
У наступних матеріалах розглянемо механізми поділу майна у спільній сумісній власності та порядок виділу частки з такого майна.
20.03.2025р. Юристи ЛексЮкрейн
Супер!