Мешканцям територій, які повернулися під контроль України, з листопадаобіцяють додатково сплачувати по 2200 гривень.
Про це повідомила голова Мінреінтеграції Ірина Верещук.
З 1 жовтня Мінсоцполітики запровадило Єдину інформаційну систему соціальної сфери (ЄІССР). Це дозволяє централізувати призначення, нарахування та виплати ВПО.
Для справки:
Як партизани в Україні опираються російській окупації
У той час як українська армія завдає удару за ударом по Херсонській області, натякаючи тим самим на підготовку до контрнаступу, по той бік фронту їм допомагає інша невидима сила – армія партизанів, мережа агентів та інформаторів, які діють у тилу ворога.
Наш шлях на зустріч з українськими бійцями опору пролягає через жовті поля соняшника, що розкинулися під блакитним небом. Їдемо до Миколаєва, найближче до Херсона велике місто на території, яку контролює Україна.
Ніколаєв став фактично штабом руху опору на південному фронті.
Проїжджаючи блокпости, ми бачимо величезні білборди із зображенням фігури в капюшоні із прихованим обличчям та написом: «Херсон. Рух опору [Рух опору]: партизани все бачать».
«Нірок у тебе не буде». Бі-бі-сі зібрала свідоцтва про тортури в окупованому російською армією Херсоні
«Ось таке дивне життя в окупації». Як живе Херсон, зайнятий російськими військовими
Російські війська зі стріляниною розігнали демонстрацію у Херсоні. Є поранені
Російська армія під Києвом: жахливі свідчення військових злочинів
Плакат покликаний змусити нервувати російських окупантів і з іншого боку морально підтримати тих, хто опинився під їхньою владою.
«Рух опору» — це не одна група… Це масштабне… Тотальне опір», — наполягає чоловік, що стоїть переді мною. Його голос злегка приглушений чорною маскою, яку він підтягнув з шиї, щоб я не могла бачити його обличчя, поки ми знімаємо його, у кімнаті, яку я не можу описати, щоб жодного з моїх співрозмовників не було знайдено.
Незадовго до цієї війни Україна посилила свої сили спеціального призначення частково для створення та управління рухом опору. Влада навіть опублікувала інструкцію для майбутніх партизанів у форматі PDF: як різати шини на машинах окупантів, сипати цукор їм у бензобаки або як не виконувати накази на роботі.
«Будь сварливим», — говорить, наприклад, один із пунктів інструкції.
Але саша команда інформаторів займається іншим: вони відстежують пересування російських військ усередині Херсона.
«Припустимо, вчора ми помітили нову мету, відправили військовим. Через день-два цієї мети більше немає… Ось так ми і живемо», — розповідає Сашко, показуючи нам різні відео, які він щодня отримує із сусідньої області.
«Їде колона… Дивіться… Хтось їде дорогою і знає, що там є база, яку, можливо, зайняли окупанти. Ось він їде та знімає це все, щоб ми розуміли, яка там техніка», — коментує він.
Це відео від людини, яка проїжджала повз військову базу і знімала російські машини, в іншому ролику — кадри російських вантажівок з гігантськими літерами Z, які проїжджають повз.
Своїх агентів Саша описує як українців, які «не втрачають надії на перемогу та хочуть, щоб країну було звільнено».
«Звичайно, є страх, — зізнається Сашко. — Але служба батьківщині його переважує».
Разом із Сашком працює інша група, яка запускає дрони через лінію фронту до Херсона, щоб відстежити цілі для військових. Усі учасники – добровольці, не солдати. Гроші на своє дороге обладнання вони збирають за соцмережами.
Сергій, командир цієї групи, до війни вирощував декоративні рослини, але вирішив приєднатися до боротьби на південному фронті після того, як побачив тіла мирних мешканців, убитих у Бучі під час російської окупації.
«Мій психологічний стан просто не дозволив мені залишитися вдома — через те, що я не розумів, про що я можу думати або що ще можу робити, поки відбувається війна», — пояснює Сергій.
Шлях, який він обрав, надзвичайно небезпечний. Його групу з чотирьох осіб російські війська обстрілюють щоразу, коли вони виходять на завдання, але жертв поки що вдається уникнути.
«Часом виходить відпрацювати нормально і не потрапити під обстріл — так на відході нас обстріляють, — Сергій знизує плечима і розпливається в м’якій посмішці. — Я розумію, що якоюсь мірою це випадок, і рано чи пізно це може статися. я можу з цим зробити? Нічого, краще про це просто не думати. Краще виконувати свою роботу, так спокійніше. Якщо це станеться зі мною, я принаймні розумію, що це сталося не дарма, а в ім’я чогось».
