Що таке дроп? Які ризики? Чи законні дропи? Яка відповідальність для дропа?
Дропи є різні: це й дроп платформи в Україні — це комплексні рішення, які автоматизують усі етапи роботи в дропшипінгу: від завантаження товарів до їх отримання. Але є інший зміст цього слова.
Національний банк нещодавно теж збагатив словниковий запас українців новим терміном – дроп. Один із таких дропів, що займається перепродажем банківських карток, розповідає про особливості цього дроп бізнесу, його прибутковість та схеми роботи дропів в Україні.
Навесні 2024 року НБУ розпочав активну боротьбу зі схемами, пов’язаними з дропами або так званими «грошовими мулами» – людьми, які добровільно передають доступ до своїх банківських рахунків стороннім особам. Останні використовують ці рахунки для нелегальних фінансових операцій або ухилення від сплати податків.
Підвищену активність дропів Нацбанк зафіксував ще восени 2023 року. За його оцінками, щомісяця через такі схеми проходило до 200 млрд грн. Вартість оренди банківських карток варіюється від 700 до 1400 гривень та більше за один тиждень коритування карткою. Якщо клієнт хоче отримати повний контроль – зі своїм номером телефону, поштою, пристроєм і без обмежень у часі використання – ціна стартує від 4 тисяч гривень за одну картку. Постійні клієнти отримують більше підтримки та кращі умови.
Залежно від банку вартість карток не змінюється, адже відкриття рахунків у різних фінансових установах має однакову складність. При необхідності на одного дропа оформлюється відразу кілька карток, що дозволяє збільшити можливості для клієнтів.
Картки, придбані через такі сервіси, можуть використовуватися для різних операцій, зокрема нелегальних. Відомі випадки, коли після продажу рахунків «дропів» затримували за підозрою у причетності до торгівлі зброєю чи наркотиками. Однак самі організатори таких схем залишаються в тіні, оскільки всі операції оформлюються на підставних осіб.
Клієнти знаходять такі сервіси через рекламу в Telegram, Instagram, Facebook, TikTok, а також через таргетовані запити в Google. Завдяки алгоритмам соціальних мереж зацікавленим користувачам автоматично пропонуються відповідні оголошення.
Ризики з боку правоохоронних органів мінімізуються через використання проксі-серверів і VPN, що ускладнює відстеження організаторів. У той час як «дропи» можуть стати об’єктами розслідувань, справжні координатори залишаються поза увагою правоохоронців.
Рекрутинг нових дропів спрощується через економічну ситуацію: зростає кількість людей, готових продати свої картки. Окрему категорію складають молодь, студенти та школярі, які досягли віку, що дозволяє відкривати банківські рахунки.
Щоб протидіяти цьому, НБУ запровадив жорсткі обмеження на грошові перекази. У жовтні 2024 року регулятор установив місячний ліміт на перекази з картки на картку в розмірі 150 тис. грн.
Через два місяці банки, за сприяння НБУ, самостійно посилили обмеження: для загальних клієнтів ліміт знизили до 100 тис. грн, а для осіб без підтверджених джерел доходу – до 50 тис. грн.
Чи виявилися ці заходи ефективними? «Якщо судити за наслідками після запровадження ліміту в 150 тисяч гривень на місяць, то ми від цього не втратили», – зазначає один відомий дроп, «менеджер» мережі з купівля, розподілу та перепродажу дропів.
Оформлення банківських карток на «дропів» інколи вимагає залучення «своїх людей» у банках. Деякі фінансові установи ретельно перевіряють нових клієнтів, тому для масового оформлення рахунків необхідно вести «дропів» у відділення особисто. В окремих випадках це потребує залучення десятків осіб, що може викликати підозри у банківських працівників.
Для мінімізації ризиків у певних банках є співробітники, які сприяють відкриттю рахунків, але їхня кількість обмежена. Основну роботу з пошуку «дропів» виконують «бігунки», тоді як менеджери займаються організаційними питаннями та комунікацією з клієнтами.
Щомісячний обсяг оформлених карток зростає: якщо три роки тому це було 200–250 карток на місяць, то останнім часом ця цифра наближається до 500. Це пояснюється зростаючим попитом, особливо серед оптових покупців, які використовують картки для криптовалютних операцій.
Діяльність залишається в тіні, оскільки всі операції оформлюються на «дропів». Відсутність реєстрації як легального бізнесу означає уникнення податків, проте й потреби у «даху» немає, оскільки всі процеси відбуваються дистанційно.
Моральний аспект не є пріоритетом: організатори не перевіряють клієнтів, анонімність зберігається. У разі, якщо картки потрапляють у руки осіб із сумнівними намірами, відповідальність несе лише кінцевий користувач.
Прибутковість цього бізнесу розподіляється між учасниками ланцюжка. Менеджер отримує близько 30% від обороту.
Нові обмеження Національного банку України, зокрема ліміти на карткові перекази (спочатку 150 тисяч гривень, а в перспективі 50 тисяч), не зменшили попит на картки, а навпаки – спричинили його зростання. Чим жорсткіші правила, тим більше клієнтів зацікавлені в обхідних рішеннях.
Ринок Європейського Союзу також розглядається як перспективний напрямок. Українці, які перебувають за кордоном, можуть оформлювати рахунки в європейських банках, що відкриває нові можливості для бізнесу.
Запровадження державного реєстру «дропів» може ускладнити процес, але навряд чи зупинить його. У схемах вже передбачені варіанти «відлежки», коли після певного часу картки знову можна використовувати. Незалежно від змін у законодавстві, попит на такі послуги, ймовірно, зберігатиметься.
Дропи поводять себе упевнено, демонструючи байдужість до дій НБУ та ризиків із боку правоохоронців. Запевняють, що дії НБУ ім не дошколяють. Але як можна бачити, є провадження від нац поліції та дропів відслідковують, знаходять та переслідують по Законам України.
Як працює цей ринок? Скільки коштують послуги «дропів»? Чи проходять через них російські гроші? І чи дійсно Нацбанк здатен ефективно протидіяти таким схемам?
Один відомий дроп свого часу вирішив покинути університет і зайнятися неофіційним заробітком. Він вважає, що за останні три роки сфера «дропів» почала процвітати, зокрема через розвиток криптовалютних платформ на кшталт Binance. Головна причина – банківські ліміти, які обмежують фінансові операції. Це створило попит на додаткові банківські рахунки, оформлені на інших людей, що відкривають нові можливості для проведення великих сум.
Дропи використовуються для різних цілей: інтернет-шахрайства, арбітражу трафіку, відмивання грошей або операцій із криптовалютою. На початку діяльності керівники дропів самостійно шукають охочих продати свої банківські картки, проте з часом процес автоматизовується. Реклама розміщується на форумах, також в Telegram, а згодом у дропів з’явилися власні телеграм канали. Організації дропів розширюються, є люди, які відповідають за різні етапи процесу. Займаються пошуком «дропів», звертаючись до потенційних кандидатів у громадських місцях – торгових центрах, навчальних закладах або просто на вулиці. АНонімність та безпеку чи гарантують?
Продаж банківських карток став поширеним явищем, у ньому беруть участь навіть підлітки. Людина, яка погоджується стати дропом, отримує чисту SIM-карту та мобільний пристрій, проходить верифікацію та ідентифікацію в банку, після чого оформлені картки передаються замовникам. Доступ до рахунку або передається клієнтам, або вони змінюють контактні дані під власні потреби.
Попит на дропів залишається високим, особливо серед великих замовників, які купують відразу десятки карток. Одна людина може відкрити рахунки у кількох банках, що підвищує їхню цінність. Ідеальним варіантом вважаються «прогріті» картки, які використовувалися для звичайних покупок і платежів, оскільки це знижує ризик блокування банком.
Перед передачею карток новим власникам змінюються номери телефонів і пошти, іноді дропів ьособисто супроводжують до банківських відділень. Картки тестуються шляхом переказу невеликих сум, після чого передаються замовникам разом із доступом до кабінету користувача. Усе залежить від потреб клієнта: комусь потрібен лише пароль, інші вимагають повного контролю над рахунком.
Сучасні схеми використання дропів суттєво змінилися з появою віртуальних банківських карток, що дозволило відмовитися від фізичних пересилань. Вся комунікація та взаємодія відбувається дистанційно, головним чином через Telegram.
Клієнти можуть орендувати банківську картку або отримати повний контроль над нею, що коштує дорожче. Організатори дроп-сервісу підтримують зв’язок із власниками карток, щоб у разі необхідності пройти ідентифікацію при блокуванні рахунку. Це дозволяє уникати зупинки операцій і зберігати доступ до коштів.
Рекрутинг нових дропів здійснюють так звані «бігунки», які шукають охочих передати свої банківські дані для подальшого використання. Основні завдання організаторів – комунікація з клієнтами, підготовка та передача карток в оренду чи продаж.
Оператори дроп-сервісів заявляють, що безпосередньо не займаються шахрайськими схемами, а лише надають картки в користування. Проте такі рахунки активно використовуються для криптовалютних операцій та шахрайства. Попит на них зріс після початку повномасштабного вторгнення, коли багато людей втратили роботу й були змушені шукати альтернативні способи заробітку.
Попри ризики, власники карток добровільно беруть участь у схемах, розуміючи можливі наслідки. Учасники стверджують, що мають позитивні відгуки як від дропів, так і від клієнтів, а також запевняють, що уникнення серйозних проблем можливе завдяки продуманій системі контролю та комунікації.
Підсумую:
Дроп — це підставна особа, яку використовують у різних схемах, часто з сумнівними або незаконними цілями.
Їх можна порівняти з робочими рукавичками: якщо потрібно виконати брудну роботу, можна зробити це власними руками, але тоді їх доведеться відмивати, що буває складно. А можна скористатися рукавичками, залишивши руки чистими, а самі рукавички просто викинути. Те ж саме відбувається з дропами – після використання про них забувають. Зазвичай після цього наступає юридична відповідальність.
Дропів залучають майже в усіх нелегальних схемах, пов’язаних із фінансами. Кардери використовують їх для зняття готівки в банкоматах або отримання товарів, придбаних за чужі кошти. «Нальщики» оформлюють на дропів фінансові операції для переведення грошей у готівку.
Деякі такі люди навіть не займаються незаконною діяльністю, але хочуть зберігати анонімність в інтернеті, тому використовують дропів для фінансових чи інших операцій під чужим ім’ям.
Автор Євген Прип’ята
