Питання: Моя сестра не проживає зі мною та моіми дітьми декілька років. Квартира наша з сестрою від батька. Квартира не приватизована.
Відповідь юриста: Квартиру може продати або виписати з квартири когось, хто не являється власником даної квартири — тільки сам власник квартири.
Власність на квартиру набувається такими правочинами: договір купівлі-продажу, договір дарування, приватизація квартири в установленому порядку, тощо.
Так як квартира не приватизована, ви не зможете ії продати. Квартиру треба спочатку приватизувати. Також треба дивитися правовстановлюючі документи на вашу із сестрою квартиру. Можуть бути нюанси.
В Україні діє порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі – Порядок), затверджений наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077, який визначає процедуру зняття з реєстрації місця проживання особи.
Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та розділу ІІІ Порядку зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
свідоцтва про смерть;
паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.
Для того щоб зняти з реєстрації Вашу сестру, Вам потрібно подати до суду позовну заяву про втрату Вашою сестрою права користування жилим приміщенням на підставі статті 405 ЦК України, оскільки вона відсутня без поважних причин понад один рік та не сплачує комунальні платежі. На обґрунтування позовної заяви потрібно додати докази.
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України позовна заява подається в письмовій формі.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.
Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
У разі пред’явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Що може бути доказами?
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Отже, доказами у справі, де потрібно довести факт непроживання, можуть бути: акти про непроживання, документи про сплату комунальних платежів, пояснення або покази свідків. Також дуже поширеним є випадок, коли відповідач, особа, яку виписують, визнає обставину непроживання.
Наявність чеків про сплату за комунальні послуги у позивача підтверджує обставину, що тільки особа, яка звертається в суд про виписку, сплачує за квартиру чи будинок.
